Першим відомим письмовим джерелом, пов’язаним з кримськими татарами, є турецько-татарський розмовник «Codex Cumanicus», що з’явився в Криму у ХІІ столітті.
Остаточно процес формування кримськотатарської культури і національної ідентичності завершився у період Кримського Ханства. Столиця Бахчисарай та інші міста – Кирк-Єр (Чуфут-Кале), Солхат (Старий Крим), Карасубазар (Білогірськ), Кезлев (Євпаторія) – були важливими культурними, політичними та економічними центрами.
Ханський палац у Бахчисараї – резиденція кримських правителів і головний політико-культурний центр кримських татар. Картина Карло Боссолі (1857).
Пам’ятник кримськотатарському поету Ашику Умеру (1621 – 1707) у Кезлеві (Євпаторія). Фото: Гульнара Абдулаєва.
З XIV до кінця XVIII століття у цих центрах розвивалися кримськотатарська мова, література, архітектура і ремісничі традиції (особливо художня металообробка, килимарство і декоративне металеве мистецтво), а також формувався національний спосіб життя.
Традиційні костюми кримських татар.
Фото: Смаіл Небієв
Народний танець «Хайтарма», один з національних символів кримських татар. Фото: Андрій Швачко
Традиційне кримськотатарське гончарне мистецтво Рустема Скібіна.
